Усе життя в дорозі є бар'єри
Навмисно побудований паркан.
Дивлюсь на них в прискіпливій манері,
Душа попала у думок капкан.
Перепочила, знов зібрала сили,
Зустрічний вітер б'є в обличчя знов.
Ну, де притулок? Надірвались жили...
Коли знайдеш спокійний гай-дібров?
Мабуть – ніколи, все це, щоб не нудно,
Тобі жилося, щоб завжди могла,
Ресурс включати, жить без нього трудно,
Щоб вчилась все життя, в душі росла.
І Воля не дозволить планомірно,
Зупинку серця – щоби не стучать.
По венах кров, як лава рівномірно
Тече. Бар'єр внизу – пора злітать...
08.05.2025 за мотивами
Фото автора - Чайка Південного Буга м.Миколаїв.
_________________________________________
Цей вірш існує у двух варіантах написаних на рус.яз у 2008-2014 роках
