Гуляє сонечко веселе на подвір'ї.
А вітерець ледь-ледь гойдає гілочки.
Здається все гаразд, діждались люди миру...
Та лиш на мить в голівоньку прийшли думки.
Як знов хвилюючи заплакала сирена,
Відчула ворога, який уже здурів.
Рашистів роз'їдає заздрість, як гангрена.
Від того нелюди шукають ворогів.
Прокиньтесь, дурні, і включить тупий свій розум.
Ніколи Україну не зламати вам.
Давно чекає вас з пуйлом в Гаагє позов.
Держати відповідь ви будете всі там.
