Нехай живе моя невічна втіха,
Коли втечеш у нашу сизу даль,
Коли поглянеш ніжно і звабливо
На ту розбиту вірою печаль.
Нехай живе, нехай пульсує втіха...
Ти зовсім поряд, ти завжди́ в мені.
Душа не зрадить- я і досі вільна.
Це Наша плата, це лише сліди...
І знов початок. Стогне роздоріжжя...
А постать лине далі- в небуття,
Торкає зорі, знов летить донизу,
Аби сягнуть колись востаннє дна...
