Біль в серці притаївсь і тисне тихо,
Сльозам не стало легше - потекли,
А ми вважали, ви брати були,
Такі "брати" не радість, а до лиха.
Ми тут живемо на своїй землі
І ні до кого в дім не заглядаєм,
Непрошених і в гості не чекаєм,
Ми - українці - хліб, сіль на столі.
Місця багато десь там у Сибіру:
Живіть щасливо і забудьте нас,
Переконались ми уже не раз,
Душа у вас, напевно, гірша звіра.
Несете ви тільки біду і смерть,
І цілий світ під себе б підім'яли,
Вампіри крові напилися мало,
Коли ж уже насититеся вщерть?
Та прийде час і згине ваше зло,
Бо і земля не зможе це терпіти,
І нові покоління будуть жити
І буде між людьми лише добро.
Галина Грицина.
