Мой сын
Мой сын много лет пробивался на свет,
Как я тебя ждал, а тебя уже нет,
Вот маму твою я под руку веду,
А сам я иду, но как будто в аду.
И слушаю-слышу пустой разговор,
Он бьёт меня в сердце - лавиною с гор,
Сынок, ты сегодня навеки умолк,
А ведь очень скоро родиться б ты мог,
И что-то такое б для нас лепетал,
По комнате бегал, пока б не устал.
А может, пригрел бы на старости лет
Но злой инструмент сказал тебе “НЕТ!”,
Мой сын, ведь тебя я ещё не любил
Но я бы тебя никогда не убил
Ты – если б при жизни своей голодал
Я в б пищу тебе, свое б сердце отдал.
03.04.1995.© В. Небайдужый.
Мій син.
Мій син, народитись ти скоро вже міг,
Чекав я тебе, вберегти все ж не зміг…
Ось маму твою я за руку веду,
А сам відчуваю, як в пекло іду.
Розмову я чую пусту, невпопад,
Що бʼє мене в серце, як з гір камнепад.
Синок, ти сьогодні навіки замовк,
До білого світу закрився “замок”.
А скоро на світ народитись ти міг,
І чули б ми “топіт” твоїх малих ніг.
Кімнатою б бігав та щось белькотів,
Поки не зморився, чи їсти б схотів.
А може пригрів би у старості дні,
Та злий інструмент, сказав тобі: “НІ!!!”
Мій син, я тебе навіть ще не любив,
Але я б тебе нізащо і не вбив…
Якби ти в житті, не дай Бог голодав,
Я б в їжу тобі, своє серце б віддав.
03.04.1995.© В. Небайдужий.
ID:
918601
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 04.07.2021 08:01:13
© дата внесення змiн: 15.07.2021 20:20:21
автор: Небайдужий
Вкажіть причину вашої скарги
|
