Вони — сонця насіння,
Мовчазні й галасливі,
Щось щасливе бурмочуть
Від засмучення зливи.
Вони — райдуга щастя
В чорно-білі думки:
З ними довгі й короткі
Ночі і дні.
Вони — ягоди взимку
І гриби під дощем:
Ростуть швидко до неба
І скакають м‘ячем.
Вони — сльози бажанні
І надія життя,
У колисочці янгол,
У дворі чортеня.
Вони — біг і падіння,
І сльози в кутку.
Діти — Бога творіння,
Діти з ним на зв‘язку.
Олександр Кармишев
19.12.2020
