Людина дивне створіння,
Біжить по життю щодня,
То сіє добро, то каміння,
І шлях: то шовки, то стерня.
Надію плекає в серці,
А потім їй крила лама…
То світ крізь рожеве скельце,
То знову в душі пітьма.
Літає! Без крил літає!
Спіткається на землі…
Багаж помилок збирає,
І радості, і жалі.
За щастям своїм в погоні,
Повз нього іде. Мина …
В ілюзії вічнім полоні,
Несуть хвилі долі човна.
А там вже все будь, як буде!
Чи рифи, чи берег мрій!
Створіння предивні люди,
Як щепки у морі подій.
