Він "впіймав" мене на свої вірші.
Він так швидко став мені "до душі",
що збентежена ця душа моя
мов "зомбована" у полон пішла.
Як це сталося - все дивуюсь я.
Наче блискавка зустріч ця була.
Наскрізь вразила і болюче так,
думала - мине, не мина ніяк.
Хоч і різні ми наче два світи,
притягнулися наші дві душі.
Хто чого чекав - вже в минулому.
Маєм те, що є, от і думаєм...
Ні, не зовнішність вийшла "на - гора",
а Небесний план нашого буття.
Правим був пілот, що Екзюпері -
справжнє бачиш серцем, очі тут сліпі.
І мені байду́же - вік, вага та зріст.
Бачу його душу, бачу його хист.
Планів не будую, зовсім їх нема,
цим лиш насмішу я Бога, і дарма.
Час усе розсудить, ясність принесе.
Мій кораблик мрії витримає все!
Вже його вітрила вітер надима,
мостик капітана хтось займе, чи я?
не планети дві, не епохи дві,
ходять порізно двоє по землі,
дні ті не мої, дні ті не твої,
не собі чомусь, добре, що комусь,
мрій і доль людських білі кораблі
Історія зовсім не з цього чи подібних сайтів. Вам так здалося, бо в ньому згадуються вірші.За зауваження дякую. Ви прочитали швидше, ніж я сама й встигла скоригувати