* * *
В однім відпливнім столітті
св. Антоній Великий, начальник всіх ченців,
направлений Богом навчитись в олександрійського чоботяра —
як служити боговгодно…
Православному поету Тетяні Шороховій присвячую
Далі
Від Джугби й Туапсе
І від землі
Не ураган силу збагнув —
Лиш темний
Темно-синій чобіт —
Віддав покрученнійний хобіт
Вхопив в підошву кораблі
Постукайте цвяшком по морю!
В млі…
Антонію, — святий? Живий?
І ти як би дурний: як Бог взуває!
Я зараз всіх без переходу
Сходу
Натягну на копил
Чи на колоду!
І витягну із рота оселедців — у народу!
Чого лише
Як взути всіх на всі віки
Та не буває!
Як чоботяр вами, святі, дорогу прокладає!
Дорогу Богові — гей! Гей! Дорогу
Простукайте, цвяшки, по морю
В славі бога —
Христос гримить в мені!
Христос взгримить в мені! —
Бо море одтягає!!
А той старий-святий
Маленьким молоточком
Без відпочинку в одну точку
І щохвилинно в одну точку
В куточку-закуточку
Без вихідних!
лиш в одну-одну точку…
Та так і боже задовбаєш!!
Як за відвагу вхопить чобіт
(Антонію, на силу поглядаєм?)
Стоїть тут вертикалі хобіт:
А! ви у злі!?
Постукайте цвяшком
По морю в млі!
Бог попускає…
19.01.2010
