Я на вагу поставила життя,
Щоб зважити своє добро і горе,
Хиталася вага, бо почуття
Без стійкости було, і не прозоре!
То я щаслива, слухаю казки,
Які з любов'ю матінка говорить,
То їсти хочу, пусто на столі,
Війна бушує, сліз кругом, як море!
То молода і квіткою цвіту,
Надія в серці, сію зерна в полі,
Ось-ось дозріють, хліба напечу,
Всіх нагодую, буде всім доволі!
Дорога круто повернула вбік,
Поїхав потяг, опинивсь в чужині,
Бездомність, праця, і бажань потік,
Постійне кру..., і сльози журавлині...
Нарешті- ВІН! І ясно стало так.
Обійми, поцілунки, залицання
І мріялось , якби ж завжди отак,
Що там дощі, коли в душі кохання !
Та знов дорога ,знов чужий поріг,
І знов скитання, пошуки, турботи!
Назад ні руш! Хочби й хотів, не міг,
Бо вже сім'я, уже нові клопоти.
Хитається вага, біжать роки,
Куди вони? Ні він, ні я, не знаєм,
О диво з див! Прямуєм навпрошки!
Вага в наш бік! Ми разом1 Ми кохаєм!
ID:
762662
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 27.11.2017 22:09:25
© дата внесення змiн: 27.11.2017 22:09:25
автор: горлиця
Вкажіть причину вашої скарги
|
Ми разом! Ми кохаєм! І це головне! Щастя Вам! 
щиро 
