Любов самозречена (з "ЦД", "Кохана! Де твої роки?. . ")
* * *
Поет:
Кохана! Де твої роки?
Їх і нема. Є блискавки,—
Над вирами все блискавки і блискавки,
Слово усіх збира й верта до неба,
На хвилях ми з тобою в серці
І розступились океан й граніт для свіч.
(Співає.)
«Чума накрила всі доми,
Чума лютує,
Любов здійма найлегші душі —
Й тим рятує.
Цілую пальчики твої
На світ-розлуку,
А зводить Бог не для сім’ї —
Для світла духу».
Отак вас з світу виганятимуть колись!
Жалію, Боже, тих, хто не кохав!
Час розкидає святості багаття.
Жалію всіх на віки-вічні, браття!
Убийте, що як всі, не промовчав.
Помилуй, Боже, тих, хто запалав;
Спускають космос, як огненні сталактити!
Ми рівні всі, хто за любов убитий!
За правду вигнаний! За те, що покохав!
Не на Землі все головне — а т а м.
Що притягнув, що мене гріє й тягне,
найкраще — т а м.
