На порозі холодного часу
У душі наступає Зима
Хочеться зникнути часом
В останні секунди тепла...
Хочеться птахом над цими містами
Маленькими селами там в низині
Розбивши крилами брами
Дурної людської душі
Немає натхнення, і тиша пронзає
Хто каже "люблю", не вміє любить
Хто каже "кохаю" - вбиває
Лиш тиша в душі струменить...
Не силою є егоїзм
Не силою буде самотність
Нехай і миттєва, та міс
Не стане для когось істотно
Важливим тим чимось, ким вже
Була в неозвученім слові
Ким так не обрала себе
Знайшовши щось інше любові
Лиш птахи зникають в блакиті
І вільні належать своїм
А зрадники й собі чужбити
Наївно обравши лиш дим
