Моя Україно, твій стогін я чую крізь сон,
У серці твоїм кровоточить роз’ятрена рана .
На сході лютує голодний гібридний дракон
І в пекло чатує відчинену ковану браму.
Моя Україно, крізь біль і незгоди борись!
Не дай затуманити сивою кривдою очі.
Бо люд твій не весь від дурману брехні пробудивсь
І мук твоїх праведних бачити ясно не хоче.
Моя Україно, гостинна та ніжна душа!
Згорьована мати синів, що в бою не скорити!
Надію в серцях твоя світла любов воскреша
У тих , хто навіки не може тебе не любити.
