Розчавлено…
Розплавлено… вода…
Не змалювалось… крик очей і рук… не
У тому біль… і не у тім біда,
За сорок днів,
ти знаєш, злива вщухне…
Безлюддя міст…
І безголосся площ
В постапокаліптичному світанку…
Прийми мене, бо я – твій перший дощ…
Твоїм дощем
залишусь до останку…
Бо вартові
Моря твої зітруть…
Відпустять хвилі стрілки циферблату…
Впізнай мене, як сутінки впадуть
На сонячні
вершини Арарату…
важко сприймати поезію жіночої душі з таких мотивів, у таких відтінках почуттів, через призму всесвітнього потопу, всісвітньої приреченості... - але ж якби не та освітлана сонцем Арарат! ледве не закінчив читання посеред вірша - так не хотіла душа сприймати ваші мотиви-безнадії! та ви вмієте втримати від розпачу останнім штрихом, і зігрти, і освітити...
(лише б впізнати, лише б своє впізнати!..)
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...то правда,Касьяне,немає нічого важливішого,чим впізнати своє...будь то людина,чи шлях...чи покликання...щиро дякую ВАМ!
Та ні, реально другу) Я здивувався, чому у Вашому вірші вершини в множині.
Навів справки - і дісно, вершини дві: Великий і Малий Арарат.
А за часів Ноя Арарат точно не був покритий льодовиком, бо навряд чи на останньому виросла би та оливкова гілочка)
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
приємно здивована,бо справді не знала...може,деякі речі ми відчуваємо інтуїтивно? Щиро дякую Вам,Дантесе
Коли мене впізнаєш ти - в ту мить
Веселка провістить кінець жалоби,
Надія, як голубка, прилетить
З оливковою гілкою у дзьобі.
Вибачте, Наті - ну що за Потоп без райдуги і голуба?
А ще дякую, що відкрили мені другу вершину Арарату - і не підозрював.
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...другу,мається на увазі-сонячну? ну,так,знаю,тепер вона вкрита снігом...та за часів потопу немає згадок,щоб Ной висадився на обледенілу вершину...можливо,тоді вона і була сонячною,я так припускаю
Щиро дякую Вам,Дантесе,за чудовий комент
хорошо, но все же первую строфу неплохо бы подправить, на мой взгляд.
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...извините меня,Володя,если непривычно звучит...я старалась подобрать риму к слову-"вщухне" ...так как рима плохо подбиралась,я решила проэкспериментировать,и сделать римой-"рук,не" естественно,с ударением на У...простите меня,пожалуйста,за такие эксперименты