З тобою ми пили каву гірку.
Ти сиділа навпроти у веснянім вінку…
Повний місяць як свідок дивився з вікон
Жаль, що це марево…бажаний сон.
Це наші душі побачення мають.
Невільні вони-тіла їх тримають.
Лиш сон відпускає їх в простір на мить
Щоб лікуватись, коли їм болить.
Коли з самоти сірий день наступає.
Коли бажання літати зникає.
Тоді щоб віджити-потрібно тепла!
Хоча б те що в каві…по той бік стола…
