Суворий час і ми сумні
В своїй нелегкій долі.
І як стеблинки ми ламкі,
Старі стаєм і кволі.
Давно вже сніг на голові,
Й безсоння в довгі ночі,
Лиш в згадках роки молоді,
Та усмішки дівочі.
Усе було в нас, як у вас:
Солодкі сни і мрії,
Хоча й крутили часто нас
Життєві веремії.
Та ми боролись, як могли,
Не спокушали долю.
Складні дороги ми пройшли,
Важкі і дуже довгі.
Ми працювали повсякчас,
Нам вистачало сили.
Тепер, повірте, гріють нас
Лиш спогади й надії.
Ви не судіть соворо нас,
Що вас не розумієм.
Зморшки у нас замість прикрас,
А душі - молодії!
