Ти любиш квіти-ніжність з них береш.
Як мамин оберіг у душу їх кладеш.
Їх так багато влітку біля тебе
Як зірочок у батьковому небі.
Є пелюстки із запахом дитинства.
І їх дарує осінь золотиста.
А інші пахнуть першим поцілунком
Майбутнього кохання несмілим подарунком.
Ти любиш жовті-просто,без причини.
Вони в душі твоїй з карпатської долини.
Вони із літа-коли думки в теплі...
Коли ти молода і діти ще малі.
