Як тебе нема-мучусь я.
Згадаю думками-тішуся!
За тебе хочу молитися…
Дощем із небес вмитися.
Деколи вночі снитися.
Я тихенько жду-не лякаю час.
Щоб спокійно плив він весь час до нас.
Щоби душі наші колись обнялись.
І раділи з того…. все таки зійшлись.
Через прірву часу і багато сліз
Час таки дотікав…зустріч нам приніс.
Не потрібно думать,що із тим робити…
Треба тим радіти,ну і просто жити!
