Стояла я і слухала як ніч
підкралась тихо,заховалась в травах.
І клен маленький на галяві ріс,
гриби-боровики заснули у дубравах.
Нічний метелик крила розпустив,
сидить на квітці-дивиться на небо.
А зорі усміхаються йому
-летіть до нас далеко та й не треба-.
Бо ми не зможем серце захистить,
що б"ється в грудях,дивлячись на світло.
Ти крильця спалиш і не долетиш,
а місяць зійде-все навколо видко.
І шарудить у листі їжачок,
кудись спішить в своїх важливих справах.
І розпустились квіти у ночі,
біліють пелюстками на галявах.
І сріблом сяє річка вдалені,
закута в берегах своїх-оправах.
І квапиться добігти до зорі,
не загубитись у високих травах.
І птах нічний сідає на вербу,
води напився і відпочиває,
бо скоро сонце зійде і в яру
намистом золотим своїм засяє.
Стояла я і слухала.Земля-
дерева,квіти,трави колихала.
Сюрчали цвіркуни і з ними ніч
пісні на скрипці грала-вигравала.
