Як дивно повернутися в місця,
Де ти колись прожив ни́зку пригод,
І любо відчувати всі серця,
Що бу́ли поруч, навіть в час невзгод.
Як дивно бачити масштабні зміни,
Все швидкоплинне, де́хто й не змінився,
Як дивно згадувати ті руїни,
Де за́раз все нове́ та дух лишився..
Так добре усвідомлювати рух,
І що частина з нас знайшла себе,
Щось світлеє несе той щирий сміх,
Тих, хто прожив достатньо і згадав тебе..
І дивлячись на це, відчуєш вдячність,
Бо ми є ми сьогодні, йде́мо далі..
