Твої вуста як краплі меду,
Такі солодкі і терпкі.
Я наче закохався із просоння,
Та барна стійка, я і ти.
Життя тече своїм настроєм,
І тиха пісня у душі,
Я відпочив з тобою тілом,
І відпочив я у душі.
Твої вуста, неначе промінь,
Той промінь місяця вночі,
Десь він живе, десь він яскраво сяє,
Неначе блиск краси Карпат.
Я радий тим, що ти зі мною,
Була відверта до кінця,
Спочатку наче, обережно,
А потім ніжно і примхливо.
Я зрозумів тебе одразу,
Твій біль душі, твоє життєве кредо,
Воно прекрасне, як і ти,
Але, мабуть не всі його приймають.
Проте, з тобою так чудово,
Так просто, ніжно і мабуть...
В житті моїм ти була знаком,
Той знак надії у душі.
Я вже жалію, що поїхав,
Я би посидів скільки зміг,
Але можливо, ще побачим,
Ми разом зорі, тих Карпат.
Я буду вірити, чекати,
Тієї миті, що була,
І буду знати, що побачу,
Тебе я ще раз на очах.
Я точно знаю, це не любов,
Я точно знаю, мені було приємно.
І знаю точно, що побачу,
Твої солодкії вуста.
ID:
516906
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 13.08.2014 09:55:20
© дата внесення змiн: 13.08.2014 09:55:20
автор: Viktorovich
Вкажіть причину вашої скарги
|
