Не ліпи ти вірші, як книші,
А плекай, як калач обрядовий,
Як іскристе вино для душі,
Як Господнього храму будову.
Кожна стрічка – то стогін душі,
Новий біль і нове одкровення.
Кожен вірш – щира пісня в журбі,
Нова пристрасть і нове натхнення.
Не рахуй наперед бариші,
А палай безконечним стражданням.
Лиш від болю зростають вірші,
А за гроші – святкові вітання.
Кожна стрічка – то плач журавля,
Що зостався один – сиротою.
Кожен вірш то програма буття,
То молитва з святою сльозою.
Ситий - вірш не здобуде з глибин,
Лиш отой, де труди і недоля.
Досягали найвищих вершин
Ті боги, що творили із болю.
Кожна стрічка – то клич із-за грат,
Клич у бій з сатанинським порядком.
Кожен вірш – грізний залп канонад,
Естафета до наших нащадків.
Того богом народ вінчував.
Хто за нього – до бою без страху,
Хто майбутнє невтомно кувавав,
За свободу готовий на плаху.
Кожна стрічка – ковточок води,
Пошук істини, чистого броду.
Кожен вірш – це знамено доби,
Непідкупная совість народу.
1991