Стільки скрипучих звуків за містом
Подалі від бетоном змучених хмар
Бідні хати під смерековим лісом
Де малим я до ночі часто гуляв
Там зараз весна впустила озерний
З нівідкуди свій дзвін від тепла
І шафрановий квіт як найперший
По дорозі в моє село рознесла
Так і хочеться притулити долоню
До всього що скрипить на душі
У струмка тією напитись водою
Що рідна й св'ята мені на землі
