Неначе мачуха країна,
Чужiї люди, iншi смаки,
Як жити кажуть нам постiйно,
Тевтони, та одвiчнi ляхи.
Вони ведуть Країну в прiрву,
А люди збудженнi не бачать,
Народний гнiв - Днiпровське гирло,
Лиш мама за загиблим плаче!
Не буде звiдти вороття,
Як по Днiпру подiлять нас,
Але є час для каяття,
Щоб вогник ненавистi згас.
