Щось погано жити стало,
Винні, певно, вороги,
Маємо грошей замало,
Маємо одні борги.
Розплодилося злодійство
І зневіра до ідей,
Ворогів то, мабуть, дійство,
Злісних кланових сімей.
Відвернулися від Бога,
А дияволу здались,
Вороги, чортам підмога,
На біду нам десь взялись.
Маєм друзів ще замало,
Більше, мабуть, ворогів,
Щоби клятих їх не стало,
Щоби кожен остовпів.
Як спіткає нас невдача,
Враз шукаєм ворогів,
Наша першая задача
Їх зоставить без зубів.
Ось тоді поглянь на себе,
У люстерко загляни,
Ворог дивиться на тебе,
Самий перший і земний.
Він твоє життя загубить,
До зневіри доведе,
Звіра він в тобі розбудить,
Побори його й себе.
12.03.98
ID:
467436
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 21.12.2013 05:17:12
© дата внесення змiн: 21.12.2013 05:17:12
автор: Жора Грищенко
Вкажіть причину вашої скарги
|
