Неписана й незрозуміла
Поки що доля моя
Я роблю те, що умію
Я живу так, як умію
Але вся ця суєта – не я.
Я хочу більше
Хочу рватись
Хочу тепла рідної людина
Патріотизму Батьківщини
Але як же для цього треба постаратись?
Зупинився тут мій час
Хоч я живий, працюю
Та світ не бачить себе всього
І без допомоги
Ми один одного не чуємо.
І гроші, й влада – суєта,
Яка губить мрії
Але без них – слід глухий
А з ними надзвичайно тяжкий
Тяжкий без суєти й ідеї.
