Давненько лежу вже у маминій хаті.
Суворо з ікон поглядають святі.
І я собі думаю: "Як би це встати
І бити поклони їм на самоті?"
Хвороба підступна раптово скувала -
Мов голки у спину загнала стальні...
Тож мусив спинитися в розпалі балу,
Вклонитися дамам і без метушні
На все подивитися збоку неначе,
На себе,на всіх, на гірлянду проблем,
На що,яким чином життя своє трачу,
Чи блуд не пристав, чи не йду манівцем.
Я тьму попереджень отримував зверху...
Не можна,мовляв, вийти з річки сухим.
Та я кукурікав своє дурноверхий...
І знаки з'являлись один за одним:
То раптом з черешні впаду у тернину,
То гепне коняка копитом в живіт,
То битися лізуть якісь п'яні свині,
То гроші загублю й ходжу без чобіт.
А це вже не знак,а цілий ультиматум -
Стриножили вправно,неначе коня.
Тепер із святими спілкуюся в хаті
І змінююсь я аж до невпізнання.
Поволі дійшло де собака заритий.
А скринька незамкнена навіть була...
Просіяв минуле своє,наче ситом,
Й відкрилася істина - слава й хвала!
Все просто - спасуться, хто вміє прощати,
Хто любить весь світ, як би там не було,
Хто зможе найбільше Творця шанувати,
Хто буде найбільше любити Його!
Чудова робота, мені особливо сподобалось:
"То раптом з черешні впаду у тернину,
То гепне коняка копитом в живіт,
То битися лізуть якісь п'яні свині,
То гроші загублю й ходжу без чобіт." - це просто щось
Михайло Гончар відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
хороший стих! "пока гром не грянет..." Часто нам посылаются испытания, чтобы переосмыслить и подкорректировать что-то в своей жизни
Михайло Гончар відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо большое,Светлана."Пока гром не грянет..."-это Вы в самую точку.Рекомендую почитать "диагностику кармы" С.Н.Лазарева.Там очень занимательно освещается эта тема.
який прекрасний вірш і вся ситуація в ньому відтворена... який неперевершений стиль - без "мудрствованія лукавого", без крутизни словеснокарколомної - і так "круто" все сказано... і з мудрою, мудрою! самоіронією... і висновок - здорово, пане Михайле... у цьому ключі - нема вам рівних! та й узагалі... - хоча порівнювати - це занижувати - але ви вже вибачайте мій цей "восторг" - віш щирий і радісний...
я вас люблю!!!!! читати...
Михайло Гончар відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не знаю навіть як Вам дякувати за такі добрі слова.Ніхто ще мене так не хвалив(червонію,мов хлопчик...).І я Вас люблю!!!!! читати.Бережи Вас,Боже.