Той перший світ не знав покори
І знищить Бог його узявся:
Відкрив на небі вод комори
І без упину дощ поллявся.
Вже сорок днів і сорок ночей,
Як ллється дощ, не затихає;
Землі не видно, вир клекоче
Ковчега хвилею гойдає.
Сховали води під собою
Весь грішний світ – таки уйнявся;
В глибинах вічного спокою
Від гніву Божого сховався.
Скінчилося буття негідне,
З лиця Землі вода гріх змила.
А чи знайдеться час погідний,
Щоб Землю знову благодать покрила?
Та благодать і не втікала,
Вона про все давно подбала:
Ковчег вода не потопила –
Надію Божу залишила.
В ковчезі Ной і вся родина –
Це спас Господь послушні душі;
Вцілілі птаха і тварина
Нове життя почнуть на суші.
Багато днів, багато ночей
Чекати довелось в ковчезі,
Аж поки день настав урочий
І ось спинивсь ковчег при брезі.
Голубка біла повернулась
І гілку принесла зелену;
І крики радості почулись:
Тому раділа вся Вселенна.
Відкрився вихід із ковчегу
І привіталися з Землею;
І кожний вийшов в свою чергу
І тішився життям і нею.
Господь дивився на те з неба,
Хоч мудрість Божа все це знала;
І знала що зробити треба,
Щоб праця Божа не пропала.
Нове життя прийшло на Землю,
Веселка в небі засіяла.
Це Сам Господь поставив греблю,
Щоб більш Земля не потопала.
Не вчинить більше Бог потопу,
Бо хоч і грішні, та жаліє.
Життя Він творить рік від року
І бути в мирі з дітьми мріє.
Та чи сповнЯться Його мрії?
(Чи хтось з людей тим перейнявся?)
Він від потопу у надії,
Бо веселковий знак зостався.
Веселка в небі ясно грає,
Та серце тому не радіє,
Бо на Землі ще гріх триває
І розганяє Божі мрії.
Не допустить Господь потопу,
Він слова Свого не міняє,
Та все ж, проявить він турботу,
Бо мир на гріх не проміняє.
Але задуматися варто,
Яке ж майбутнє світ чекає?
Тому, що з Богом несумісні жарти,
Який кінець – ніхто не знає.
Не оцінили дар спасіння,
Хоч стільки раз він проявлявся.
«Засіялося зле насіння
І урожай не зовсім вдався»
«Не хочу віять, але треба,
Старе зерно новим міняти.
Дощу тепер не буде з неба,
Та й Бог не хоче програвати.
Молітеся за милість Божу,
І ще продовжити терпіння.
Відкине силу Він ворожу
І вкотре явиться спасіння»!
