До самознищення прямує світ,
Потоп не вирішить проблему, як раніше.
Панує над людиною «содомський гріх»,
Історія свій присуд пише.
Вже не отямитися більшості людей,
Занадто довго Я просив їх схаменутись.
Погрузли в пам’яті своїх ідей,
Не забажавши на минуле оглянутись.
Що ж, доля людства – у його руках,
Та не усім в те віриться, як видно.
Повторюється гріх в земних роках,
Творцю дивитися на те – огидно.
Насильство вершить над народами народ,
Людина над людиною зловладна.
Ніхто гріху не ставить перешкод.
І думка знищена далекоглядна.
І день при дні вершиться гріх,
Чи знайдуться, хоч десять непогрішних?
Звертаюся до вас, усіх живих –
не відбирайте в Господа надій утішних.
Вже не до пафосних тепер промов,
Занадто близько світу до розв’язки.
Не буде прийняття Моїх умов,
Уже відомий день поразки.
Поразка світу – не поразка для Творця,
Під новим небом Земля нова буде.
Новим початком станеться кінець кінця
І новий світ заселять нові люди.
