|
Зустрічались ненароком погляди,
спонтанні дотики,
мовби під струмом,
зима бігла навпроти,
й ми
мерзли, а потім із сумом
прощались до завтра...
до нового нашого,
йшли до кращого...
Обіймали руками небо і місто,
бувало мало місця
і тісно...
дарували тепло очей і тіла,
робили що вміли й не вміли,
хотіли й не хтіли,
нікому не було до нас діла...
Втікали від натовпу,
ховались в квартирі,
закривали наглухо
всі замки, лишали ключі в кишенях,
їли піцу, запивали колою,
ходили навколо і колами,
лиш торкались долонями...
Засинали й прокидалися разом,
ніч навпіл, день навпіл,
навпіл фрази...
Я ніколи не забуду
потяг С-П - Київ...
Я без тебе, мало речень,
й тут на це місто вовком вию...
засипає снігом,
і холодний північний вітер...
без тебе, не потрібно світу,
без тебе...
без тебе...
без тебе...
я ніколи не забуду,
я ніколи...
не забуду цей час без тебе...
ID:
421831
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 29.04.2013 23:32:25
© дата внесення змiн: 17.05.2013 10:53:43
автор: Юра...
Вкажіть причину вашої скарги
|
