Малюю твій портрет, нічого не виходить,
Хіба я можу повторити цей шедевр !?
Я відчуваю що повільно як по маслу входить
Іржавий ніж у спину, без маневрів.
Малюю день і ніч викурюючи лакі,
Я по штриху стираю тоннами тебе графітну,
Шукаю на малюнку я, таємні знаки,
Допомогти як не собі, то трішки світу.
В чорнилі руки, краски на обличчі,
Та все ж не можу повторити цей шедевр !
Я ріжу тіло бо червоний тобі личить,
Зелений також, але кров тече по венам …
Згадаю вже в останнє і продовжу,
Як і художник так й письменник я ніякий,
Ще кілька років я тебе не потривожу,
Можливо більше, ще знайти лишилось знаки.
Малюю твій портрет зимою й літом,
Та все ж не можу повторити цей шедевр,
Я намалюю й подарую всьому світу,
Війна пусте, бо головне маневр …
