Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Патара: Сім років восени. - ВІРШ |
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Борисовна, 30.07.2012 - 23:53
Сочувствую, понимаю... У меня тоже была полная потеря дома и мира, в кот. живу, с уходом отца... Надія Позняк, 06.06.2012 - 11:09
В мене тата не стало, коли мені було 27. З 24-х моїх років він тяжко хворів, тому все життя ношу його в серці, образ не згасає. Раджуся з ним. А без нього так важко було. Вірте, він поряд, за Вами спостерігає і допомагає.
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Важко, Надю, вчора сповнилося б 77 років...
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Лесунька. Я теж щиро Вам співчуваю.Чи 11 чи 7 болить одинаково, особливо, коли погано і хочеться просто притулитися до рідного плеча, або... їдеш додому з дому і несеш на вокзал якусь зовсім невеличку сумку, а тато обов'язково іде з тобою, щоб допомогти її нести...Скільки я просила, що я сама понесу, слухати не хотів... Важко це все згадувати, але тільки пам'ять і залишилася... |
|
|
|||||||||||||||||||||||||||