Я не впадатиму у відчай –
Не підпущу переживань,
Поганий настрій подолаю
І не сприйматиму вагань…
Пройде лиш мимо безнадійність,
Чи безпорадність пробіжить
Безвихідь об пригніченість спіткнеться,
В душі нова воскресне щира мить!
Депресіям в мені не місце –
В емоції свої їх не допущу
А силу волі й розум поєднаю
Та намагання марні їх прощу…
До розпачу та сліз не опущуся
І життєрадісність свою не погублю,
Я подолаю безнадійність –
Порочне коло знову розірву!..
Долати силу силою доречно:
Емоцій, почуттів і визнання,
То й негатив тоді слабким здається
І серце знову прагне до життя.
Я, кажуть, хвора – хвора безнадійно…
Моя хвороба – це кохання і життя…
Тому й до смерті я ступаю так спокійно,
Життєву Чашу допиваючи до дна…
Хоча природно смерть – вінець усього
Її не варто надто виглядать –
Вона завжди приходить лиш до того,
Хто вже в житті не має що сказать.
Всі, хто народжені, щодень їдуть до смерті
Свідомо чи в ілюзіях життя
Які можливо раптом обірвуться,
Там де стежина завершилася твоя…
Тому щодень живу я як останній,
Бо невідомо де моя межа
Не вмію я в розпачах тонути
Хоч гіркотою отруїлася сповна…
