Ми стрілися з тобою навесні,
Коли земля навкруг заквітла
Й тепло прокинулось в душі.
Ми йшли на зустріч довгими роками
Збивались з стежки навмання…
Тому втомилися. аж до безтями.
Серця розбили ми об камені життя.
Та в тілі знову жити проситься душа!
Так даймо шанс їй вийти з терну й болю,
Загоймо рани й палко освятім любовю…
В нас душі ще живі хоча серця ранимі
Так даймо сили їм в коханні воскресать!
Щоб знов вогнем зуміли запалати,
А вир життєвий не посмів зламать
Той пагін щастя, що проріс між нами.
Давай підемо поруч у нове життя
Й пройдемо не збагненними шляхами!
