Спиш? Ні?
А чуєш як співа природа?
Не чуєш? Жаль. Вона ж жива!
Приємна, ніжна, чарівна.
Вона завжди співає,
лиш треба це почути.
Та більшість любить думать:
"цього не може бути".
Ти спиш, а я не можу,
я слухаю усе,
навколишню природу,
і дихання Твоє.
Дивлюсь, не стримався,
обняв, легесенько поцілував
та так, щоб сон Твій не злякати
який тихесенько прокравсь до хати.
Він тихо так Тебе заколисав,
можливо навіть колискову заспівав.
А я усе дивлюсь на Тебе,
яка ж Ти в мене чарівна!
Неначе Ангел Ти для мене,
Ти щастя моє, Ти життя...
Не спиш? Проснулась?
З добрим ранком.
А я й не спав,
не спалося мені.
От так лежав я просто
до світанку,
і милувавсь Тобою уві сні...
