я підношу Вам квіти - улюблені...хризантеми...
червонясті ...із запахом меду на пелюстках.
лиш змахнувши сльозу Ви рішуче міняєте теми ,
щоб не бачили смутку у втомлених , рідних очах .
за широким столом , де плекали Ви наші долі,
на картинах життя , що не писані на полотні,
мимохідь я помічу ,як стислося серце від болю.
розлетілися ми. Ви ж - залишились одні.
відкриваючи широко двері в дитинство майнемо,
де у Вас на колінах сиділи такі ще малі...
я дарую сьогодні Вам,мамо,оці хризантеми,-
найдорожчій людині у серці і на землі.
