Я можу Вас не впізнати,
Пройти без привітів і слів.
Я гордою мусила стати,
Щоб смуток мене не зустрів.
То тільки смішна лихоманка:
Не вірте самотнім очам,
Рішуча буваю від ранку,
Й здаюся лише вечорам.
Ви можете просто не знати,
Як гірко буває часом,
Як хочеться сильно кричати
Під Вашим останнім вікном.
Я довго ставала холодна
І мружила очі від Вас.
Та в гордості тільки безодня,
Й назавжди утрачений час.
Ви можете думати: «Сильна»,
Коли на підборах пройдусь,
А я усередині гину,
Від того, що Вам не всміхнусь.
І, може, Вам хтось ще розкаже,
Що гордість моя – білий стяг.
А я Вам того не пробачу,
Що Ви оминули мій шлях.
Гордым легче.
Гордые не плачут
Ни от ран, ни от душевной боли
На глухих дорогах не маячут,
О любви, как нищие, не молят.
Широко раскрилены их плечи,
Не гнетит их зависти короста.
Это верно, гордым в жизни легче!
Только гордым сделаться непросто.
Halyna відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Низький уклін повелительниці вирішувань і заступальниці за молодших 
плечи,
