Лікував я тебе ніжним словом,
Добротою й щирістю душі,
І надіявся,що зможеж ще ти знову,
Написать про любощі вірші.
Щоб манила серце їх інтимність,
Щоб я знав:романтика жива!
І з нею ти живеш,й твоя таємність,
Породжує хвилюючі слова.
Краще всіх на світі ж бо я знаю-
В цих словах прихований твій світ,
Все,що в ньому ти переживаєш,
В бурях і плеканнях юних літ.
Ти пиши,прекрасна поетесо!
Істина звучить в твоїх віршах,
В тишині замріяного плеса,
Що купає сонце в твоїх снах...
Бо всі сльози-в радості,і в горі,-
То правдива оповідь буття,
Й прийдуть дні в мажорі,і в мінорі,
Ти люби їх в ліриці,дитя...
