...не варте злото планети щоб страждати
хоч для любові ще не відцвіли сади
очі все холодніше немов агати
чомусь здається повні сльозяной води
не встиг уста ті мов таїну я спити
збережена мною мов сундучок прикрас
красу з лиця твою вік дощам не змити
солодкий твого тіла смак в роках не згас
неслася все з шалом пожиттю безвільно
перетинала землю й плеса без гризот
віддавалася в кохання ти безмовно
немов не любовне ложе а ешафот
те кохання стало не вином а оцтом
прагнув все бутон відкрити знайти любов
чому бутон став тим неприступним муром
все змушував мене щоб я на штурм ішов
почуваю себе зле з перенапруги
коли пройдеш ночей безсоння та жалю
як вирвати з життя пройдені дороги
ніхто ж не змушував клястися що люблю
