сімейна самотність

...не  варте  злото  планети  щоб  страждати
хоч  для  любові  ще  не  відцвіли  сади
очі  все  холодніше  немов  агати
чомусь  здається  повні  сльозяной  води

не  встиг  уста  ті  мов  таїну  я  спити
збережена  мною  мов  сундучок  прикрас
красу  з  лиця  твою  вік  дощам  не  змити
солодкий  твого  тіла  смак  в  роках  не  згас

неслася  все  з  шалом  пожиттю  безвільно
перетинала  землю  й  плеса  без  гризот
віддавалася  в  кохання  ти  безмовно
немов  не  любовне  ложе  а  ешафот

те  кохання  стало  не  вином  а  оцтом
прагнув  все  бутон  відкрити  знайти  любов
чому  бутон  став  тим  неприступним  муром
все  змушував  мене  щоб  я  на  штурм  ішов

почуваю  себе  зле  з  перенапруги
коли  пройдеш  ночей  безсоння  та  жалю
як  вирвати  з  життя  пройдені  дороги
ніхто  ж  не  змушував  клястися  що  люблю

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174670
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.02.2010
автор: Гурман