Я знаю в праосені пору
Таку коротку і ясну.
Повітря чисте день прозорий,
І вечир зве в далечину.
Де серп гуляв і падало колосся,
Усюди простір пустона степі.
Лиш павутиння мов тонке волосся,
Блищить на марній борозні.
Не чути птиць повітря захололо,
І стомлене тихе поле.́
