Виростають діти,
діти виростають
як вилетять з гнізда
батьків забувають
Мала діточок
Як ластів’ят в хаті
працювала, вчила їх
роз’їхалися від матері
Стали вже багаті.
Дочки заміжні ,
Сини вже жонаті.
Один син в депутатах,
Другий в професурі
Дочка кажуть, що працює
Десь в аспірантурі.
Невісток не бачила
(кажуть уже онуків має)
Ні один син з невісткою
Так і не приїжджає
Раз мати приїхала
Сина повідати.
А невістка не впустила
Стареньку до хати.
- хто ви така ?
Запитала з порога
- Я же мати Іванова
Упусти небога!
- На вулиці є лавочка
Там і почекайте.
Буде іти ваш Іван
Ви його впізнайте.
Бачить іде чоловік
Солідна людина
Упізнала в ньому Івана
Це же її дитина.
- зупиніться чоловіче
Може я вас знаю?
Може свого синочка
Я вас упізнаю!
Повернувся по важливо
- Це ти мати?
-Я Іванку твоя мати.
А невістка не хотіла
Впустити до хати.
- Чого приїхала ?
По які причині?
- А чи дальше проживаєш
У тій малій хатині?
Маєш із чим повернутись
А чи гроші дати!
Я не можу запросити
До своєї хати.
Зовсім другі звичаї
У наші родині
Не впускати нам у хату
в селянські хустині.
- Я тобі не чужа я твоя мата!
- Нати гроші на дорогу,
їдьте у село, до своєї хати.
Із очей старечих
покотилися сльози,
Як це мати пережила
Милий мій боже!
Тільки сліпий не може бачить
Яке горе перенесла
бідолашна мати.
Менша дочка Настуся
Не пішла в науку
лишень одна матусі
простягає руку.
Працює на заводі
Де роблять трактори
Приїжджає раз у місяць
і розвіє горе.
Стара мати в хатині
Плаче і ридає
Ніхто цього не чує
Ніхто не спитає.
Звідки в серці матері
Закралося горе
Діти рану роз’ятрили
Ой! Господи боже!
Мати дітей досі любить,
Хоч не ідуть до мами,
Чим наносять в серці матері
Страшно болючі рани.
