Безмовні люди проходять квартали-
Безликі душі, яких дістало
Без сенсу й бажання від болю повзти
Кров'яними ногами іти до мети
Безликі тіні ведуть їх мостами
Між тими, хто любить до тих кому стало
Боліти /радіти /вставати і йти
До тих в кого в серці суцільні дроти
Між попелом долі, між променів ночі,
Між снами, які так часто пророчі,
Між гниллю й відразою від сьогоднішнього світу
В скафандер від предків з охороною вдіті
Ідуть попри крики,крізь тіні забутих
Крізь тих , кому в шумі благання душ чути
Крізь біль від утрат, крізь страх від страт
Крізь темряву ночі ,в якій хтось пропав
Забути про мрії-згадати про цілі
І скинути панцир дурної надії
Крісь сльози від бруду й наміри катів
Іти попри грози крізь дощ і крізь грім
Летіти в майбутнє, забути життя
І жити.. і вчитись у серцебиття ..
