Безмежно вдячна, Станіславе, за таку високу оцінку і до глибини зворушливий коментар. Я ще мала сумніви, чи друкувати цей вірш. Але зараз розумію, що варто, якщо рядки викликали море дивовижних емоцій. Почала я писати з 95 року, але то було, як звільнення від болючих емоцій. Тоді я втратила батька. Далі перейшла і на радісні події. А десь з 2015 р. почала конкретно писати, могла в день написати 2 вірші. Тепер себе зупиняю, треба і відпочивати. Тож зараз моя норма 3 вірші в тиждень, просто навчилась себе зупиняти. Дякую, ще раз, Станіславе, за прекрасну та чуттєву душу, яка вміє так тонко відчувати.