Ці відчуття нагадують
Далекі миті щастя,
Дають забути страх:
Надовше хочу, щоб лишався
Смак кави на губах.
Туманом сизим нехай щезає,
Нехай відступить і не вертає
Нереальність реального дня.
Серед хаосу всіх подій
Умовляєш себе
Не втрачати надій.
Закономірний, а чи зрадливий
І мінливий наш світ?
Двояка природа людського буття:
Вкриває нас морок ночі,
Згодом змінить його світло дня.
