На серці пустка, так болить,
А де ж розрада хоч на мить,
Про смерті лиш одні новини,
Гинуть сини за честь країни.
Мій Боже, чи зупиниш смерті,
Які страшні й жахливі жертви,
Впадуть дощі сльозами муки,
Гинуть батьки, сини і внуки.
Враз стали вдовами дружини,
І сиротами донька з сином,
В чорній хустині сива мати,
Не дочекатись вже солдата.
Чим грішні ми на цій землі,
Що так все нищать м@z..лі,
Чи мало Господу молились,
Чи з вибором так помилились?
Чи триста літ йшли не туди,
Щоб все ж позбутися орди,
Ми - Нація, ми - українці,
Запам'ятають хай ординці!
Як в землю впадемо зерном,
Ми проростемо всім на зло,
Кати, вам тут не панувати,
Тут наша віра, мова, хата.
Тут нам живим рідні могили,
Нам Бог дає на битву силу,
Вставай на бій із нами, Боже,
Хай Твоя правда переможе!
Ми бережемо Герб, клейноди,
Мета є в серці до свободи,
Бо ж Україна - українцям!
Героям Слава! Смерть ординцям!
Галина Грицина.
ID:
1052991
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 09.12.2025 19:28:16
© дата внесення змiн: 09.12.2025 19:28:16
автор: синяк
Вкажіть причину вашої скарги
|
