...Збагнули, що любили, та запізно...
Він - доживав, вона - лиш почала.
Але обоє свої ночі слізно
Проводили, чекаючи дива...
Обоє у зустрічному обличчі,
У кожнім русі, протягом життя
Ловили, що роками стало звичним...
Все те, що викликало каяття
Та сум... Та щем в душі... Будило пам'ять...
Що викликало радість із глибин,
Коли торкались ніжними вустами,
Вивчаючи все тіло, але з тим
Все знаючи на ньому краще свого...
Пізніше - захотілося нового...
І він пішов... І знов вона пішла...
І знову десь чекають на дива...
09.01.2017 р.
