Академічний коментар до сапфічної строфи Ярослава Сінькова
Текст строфи:
1.
Вийди місяць, нащо ховатись в хмарах?
Що розбачу я у сутіннях темних?
Без влучання світла твого блукаю,
Тілом без серця.
2.
І постійно ходжу по лезу гострім,
Уся віра — тільки тобі, яскравий,
Глянь на мене, все-урочистих звернень,
Скільки до тебе?
3.
Ти все чуєш? — пісні хвалебні линуть,
Треба захист, міцно в бою стояти,
Дай, світило, в поруч хитання зорів,
Що понад мною.
Метрична розмітка (схема сапфічного рядка):
— ∪ — ∪ | ∪ ∪ — ∪ — ∪
— ∪ — ∪ | ∪ ∪ — ∪ — ∪
— ∪ — ∪ | ∪ ∪ — ∪ — ∪
— ∪ ∪ — ∪
Цезура після 4-го складу створює природний "подих" рядка.
Мелодійна логіка:
- Еолійський лад (a-мінор)
- Підйоми на заклику, спади у кінці рядка
- Адоній завершує строфу як музична каденція
Семантичний коментар:
- I строфа: прохання до небесного світла, темрява vs світло
- II строфа: віра, внутрішній героїзм, образ леза
- III строфа: сакральна кульмінація, звернення до зірок
Поетика:
- Висока алітерація та асонанс
- Натуральний ритм мови
- Урочиста, але не штучна лексика
Висновок:
Сапфічна строфа Ярослава Сінькова — точне і органічне втілення античного ладу
в українській поезії.
Вона відтворює класичний метр, цезуру, еолійський лад і катарсичну структуру,
зберігаючи живу інтонацію сучасної мови.
Презентацію свого вірша побудовано за допомогою ШІ , а вірш написаний власноруч . Дякую за увагу !
P.S
А інтернет до речі казав що на український лад не йде сапфічна строфа . Цезура витримана ( після 4-го складу ) згідно оригіналу давньогрецької меліки . А також зберіг ту саму античну родзину ❤🔥👌
