Хоч надворі літо, на душі зима.
Як немає цвіту - вишию сама.
Чорним і червоним, хрестиком дрібним.
Ще й - блакитний дзвоник, й сонечко над ним.
Хай промінчик світить тут, на полотні.
Дочекались літа, веселіш мені.
І траву зелену, та й по бережку.
Цю красу священну в мріях збережу.
Квіточки рядочком, пелюстки, мов сніг.
Вишита сорочка - серцю оберіг.
Розцвітуть жарини - маки на межі.
Барви України - втіха для душі.
Вибрала природа кольори сама,
З жовтим і блакитним не страшна зима!
Бо минають зими, настає весна.
Кращої країни на землі нема.
Рідна Україно, твій барвистий цвіт,
Підкоряє нині весь великий світ!
