Чому, мамо, я неталанлива,
Де згрішила скажи й коли?
Моє щастя чомусь оманою
Народилось в мені без крил.
Серце рваними вкрилось ранами
І болить нетерпимо так...
Є слова, що немов тиранами,
Залягли. Врятуватись як?
Не зламаюсь, ти чуєш, сильна я!
Зітру ластиком болю слід.
Неодмінно буду щасливою,
Ще зійде цей журливий лід!
